Перша школа в Монреалі була відкрита в 1658 році Маргаритою Буржуа. Жінка вирішила, що дітей перших мешканців міста потрібно навчати, а оскільки з приміщеннями на той час було, що називається не густо, школу вирішили відкрити в кінській стайні. Ще однією важливою особливістю цієї школи було те, що тут до навчання в школі допускали дітей не залежно від соціального статусу. Крім того, у навчальному закладі до мінімуму були обмежені тілесні покарання. Але більш детально про найпершу монреальську школу читайте на montreal1.one.
Християнська місія за океаном
Історія зі школою розпочалася дещо раніше, ніж офіційна дата її відкриття — квітень 1658 року. Річ у тім, що засновник Монреаля, або правильніше Віль-Марі, саме так називався форт, який заснував Поль де Шомедей Сьєр де Мезоннев у 1652 році залишився практично без захисників. Боброві війни з ірокезами зробили свою справу, у форті лишилося всього 17 військових.
Відтак Мезоннев узяв курс на Францію з надією завербувати, що найменше 100 чоловіків, для того, щоб продовжити євангелізацію заокеанських земель. Під час цієї подорожі він і познайомився з Маргаритою Буржуа. Молода панянка планувала їхати до Канади з командою черниць товариства Нотр-Дам де Монреаль. Метою подорожі стало бажання нести на ці землі християнську віру, а також навчати дітей, як переселенців, так і місцевих народів, у цьому випадку ірокезів.
Та все сталося, не так, як гадалося. Мезоннев не був налаштований брати в мандри жінок, йому були потрібні воїни. Відтак чоловік переконав Маргариту, яка була подружкою його сестри, що нині у форті Віль-Марі цілком вистачить однієї вчительки. Після певних вагань, адже молодій жінці довелось би одній знаходитись на кораблі, де було більше сотні чоловіків, Маргарита влітку 1653 року таки вирішила відповісти на заклик Нової Франції, і відправилась за океан.
Сама подорож була вельми небезпечною. На судні спалахнула епідемія чуми, яка вбила 8 чоловіків. Але попри всі неприємності корабель Маргарити Буржуа через три з гаком місяці пришвартувався у Квебеці. Тут жінка зустрілася з монахинями римсько-католицького жіночого релігійного ордену Урсулинок, які запропонували Буржуа залишитись у них і навчати місцевих дітей. Але Маргарита відмовила монахиням, адже, як вона вважала, у неї була Божа місія — вона мала навчати дітей у форті Віль-Марі, куди змогла потрапити тільки в середині листопада.
Хто така Маргарита Буржуа
Після прибуття до поселення Маргариту очікувала ціла низка неприємних сюрпризів, перед тим, як вона отримала перше приміщення для майбутньої школи. Але перш ніж про це розповісти, кілька слів про те, ким була Маргарита Буржуа до поїздки до Віль-Марі.
Маргарита Буржуа народилася в страсну п’ятницю навесні 1620 року у Франції в місті Труа, що в провінції Шампань. Вона була шостою з дванадцяти дітей у сім’ї Авраама Буржуа та Гільєметт Гарньє. Безпосередньо про дитинство дівчинки немає перевіреної інформації. Достеменно відомо, що її сім’я жила навпроти ратуші.
Також є інформація, що Авраам Буржуа був свічкарем, тобто виготовляв свічки, крім того, карбував монети, працюючи на монетному дворі. Зазвичай дівчинка любила зібрати компанію одноліток, загаятись десь у віддалене місце, і виконувати там якусь роботу, заробляючи на життя. Її бажання служити людям можна було побачити, навіть у цьому юному віці.
Такий цікавий факт, відомий із записів самої Маргарити — пізніше, ставши дорослою, жінка засуджувала себе за те, що в юності була, як вона сама вважає, легковажною, та любила гарний одяг.
Робота поза школою
Але повернемось до Нової Франції у форт Віль-Марі. По прибуттю сюди Маргариту чекало розчарування. Вона не змогла стати вчителькою дітей переселенців, оскільки майже всі діти, які залишались на той час у форті, померли. Річ у тім, що рівень смертності був дуже високий, а причини смерті були різні. Якщо це були не хвороби, то нещасні випадки чи атаки войовничих ірокезів. Усе це було жахливо.
Лише у квітні 1658 року Маргарита заснувала ту саму першу школу у Віль-Марі. Натомість з осені 1653 року до квітня 1658 року Маргарита Буржуа, живучи у форті, доглядала за будинком губернатора де Мезоннева. Звичайно, що вона була не просто служницею. Жінка допомагала Жанні Манс лікувати хворих, виконувала роль соціального працівника, надаючи допомогу молодим сім’ям, жінкам, дітям. Вона не цуралася жодної роботи, яку їй доручали.
Так мимо волі жінка отримала негласний титул — «Матір колонії». Варто зазначити, що саме ці три людини — де Мезоннев, Жанна Манс та Маргарита Буржуа, усі ці роки працювали разом, щоб побудувати країну, яка була б сприятливою та соціально справедливою.
Часом Маргарита, попри небезпеку, виходила за межі форту. Одного разу вона, навіть піднялася на гору Рояль, щоби поправити там хрест. Ще раніше його встановив пан де Мезоннев, але ірокези його завалили. Зрозуміло, що тендітна жінка сама не упоралася б із цією роботою. Їй на допомогу прийшли чоловіки форту, яких направив губернатор. Усі сприйняли це, як святу пригоду. У той час піднятись на Рояль було не просто, але Маргарита жодної миті не вагалася.
Загалом жінка вважала своєю місією робити все, що було пов’язано з прославлянням Бога та служінням ближнім, тому стикаючись із труднощами героїчно їх долала в ім’я Господа. Тим більше, що в цьому випадку її супроводжували чоловіки, які могли допомогти їй у роботі.
Перша французька школа
Відтак із настанням весни 1658 року перший губернатор Монреалю, де Мезоннев передав Маргариті Буржуа стайню, у якій жінка мала створити школу для дітей переселенців. Після ретельного прибирання, як і слід було очікувати, в чистенькій стайні поселися перші маленькі школярі Монреаля.
У цій школі «Матір колонії» збирала всіх дітей Віль-Марі, коли вони досягали шкільного віку. Відомо, що першою маленькою дівчинкою в школі була Жанна Луазель, яку де Мезоннев віддав під опіку Маргариті ще в чотирирічному віці. Коли відкрилася школа, Жанні виповнилося вже майже вісім років. Так само історія зберегла ім’я першого хлопчика-школяра — ним став Жан Дерош.
Він був лише на кілька місяців молодшим за Жанну. Крім того, губернатор призначив Маргариті Буржуа, як першій вчительці помічницю, яка мала допомагати у виконанні шкільних обов’язків. Цією помічницею стала, така собі Маргарита Піко, яка пізніше стала мадам Ламонтань.
Стайня-школа мала тридцять шість футів завдовжки та вісімнадцять футів завширшки. Розташовувалася у форті поблизу лікарні. До приміщення додавалася прилегла ділянка землі, площею ледь не 800 квадратних футів. На цій ділянці вчителі та діти мали відпочивати під час перерв.
Нагорі будівлі Маргарита Буржуа облаштувала спальню та кімнату для своїх юних підопічних. Вони потрапляли до цих помешкань драбиною, яку вночі підіймали, перш ніж забарикадуватися. Тоді найбільшою небезпекою вважалися ірокези, які могли напасти на форт любої миті, влаштувавши різанину його населення. Стосовно школи, то Маргарита Буржуа прищепила першим монреальським учням напрочуд сучасні освітні цінності. Як відомо, жінка відмовилася враховувати соціальні класи, при прийнятті до школи.
На світанку 12 січня 1700 року, після трьох годин мук, Маргарита Буржуа померла. 12 листопада 1950 року Папа Пій XII беатифікував монахиню, а 31 жовтня 1982 року папа Іван Павло II її канонізував.
Джерела: