Місце, яке кілька років слугувало віце-королівською резиденцію генерал-губернатора Канади. Місце, яке в ролі Вищої школи Монреаля, концентрувало в своїх залах всю місцеву інтелігенцію. Місце, що наприкінці 19 століття було найбільшим готелем всієї Британської імперії. Мова йде про Будинок Бінгемів. Це один із найстаріших готелів Монреаля, який зараз слугує центральним госпіталем. Стіни цього закладу стали свідками важливих подій в історії міста і країни. Детальніше на montreal1.one.
Особняк для весілля, резиденція для монархів, школа для вельмож
Цю історичну споруду побудували у 1820-х роках як приватну резиденцію. Вона була розкішно оздоблена та вражала своїми просторами. Споруджував її магнат, син місцевого губернатора Вільям Бінгем. Він мав американське громадянство, вважався мільйонером. Відкриття резиденції цей пан приурочив своєму весіллю. Резиденція стала центром зустрічей і балів для місцевих вельмож, представників знаних родин, бізнесменів та політиків.
У тридцятих роках сім’я Вільяма вирішила відправитися до Парижа та здати резиденцію в оренду. Цей розкішний особняк примітив для своїх потреб сам генерал-губернатор Канади. Лорд Дарем вирішив зробити цей будинок своєю офіційною резиденцією. Політик розпорядився оздобити особняк за найсучаснішими стандартами меблювання, він просив не шкодувати грошей. Резиденція слугувала офіційним місцем роботи і урочистих прийомів не тільки для лорда Дарема, але і його наступників аж до середини сорокових років. Згодом власники будинку вирішили його продати, а самі невдовзі оселилися в Англії.
Розкішній резиденції, в якій монархи, президенти та урядовці, без перебільшень, вирішували долю цілої країни, судилося на певний час стати будинком середньої школи. Так, більше півтори сотні студентів оселилися тут у другій половині 1840-х років. Заклад став справжнім центром молодої інтелігенції регіону. Ця школа вважалася однією із найпрестижніших в місті. Зал, де раніше Бінгеми влаштовували пишні бали, слугували церемоніальними під час закриття навчального року.
Найбільший готель Британської імперії
Невдовзі Вища школа Монреаля переїхала на вулицю Бельмонт, а резиденцію Бінгемів під свою опіку взяв готельєр Жон-Марі Донеган. Цей пан викупив будинок у 1845 році. Він залишив фасад будівлі в автентичному вигляді, проте корпус задньої частини споруди збільшив. Площа резиденції значно збільшилася – вона розташовувалася на північно-західному розі вулиць Нотр-Дам та Бонсекур і простягалася аж до Марсового поля.
Заклад був у самому центрі Монреаля, поблизу ринку Бонсекур. У ньому відвідувачі могли знайти розкішні номери із предметами декору на будь-який стиль та ціну. В готелі обладнали газове освітлення, а кожен із номерів мав холодну та гарячу ванни. Всього налічувалося 150 номерів, кілька залів-їдалень, галерей та просторий купол, з якого відривався панорамний вигляд на місто.
Оновлена будівля стала найбільшим готелем на всій території Британської імперії. Готель добре знали не тільки на теренах британської Канади, але і серед американських та європейських вельмож. Він користувався великою популярністю. Вважається, що готель Донегана поряд із нью-йоркським Astor House, найбільше вплинули на тенденції готельної справи та заклали високі стандарти обслуговування й комфорту.
Втім, заклад Донегана не проіснував у такому вигляді тривалого часу. Будівля зазнала руйнувань під час заворушень в Монреалі, а невдовзі у резиденції вирішили обладнати міський госпіталь. Готель Донегана змушений був переїхати до іншої будівлі. Ним управляв уже американський готельєр Деніел Гейл, котрий, до слова, зберіг традиційну та упізнавану назву. В готелі часто зупинялися британські правителі, американські президенти, бізнесмени та видатні діячі культури.
