Місто Монреаль називають «культурною столицею Канади», його вважають важливим суспільно-політичним і діловим центром країни. Місто щороку входить до світових рейтингів у категоріях найкомфортніших, найбільш привабливих для туризму та інвестицій. Однак не слід забувати, що ці досягнення далися Монреаля насамперед завдяки економічним потугам. Тривалий час місто було провідним центром торгівлі у Північній Америці. Через порти та залізничні шляхи місто забезпечувало продовольством канадські та американські поселення. З чого починалася торгівля в місті та як дійшла до світових масштабів – читайте далі на montreal1.one.
16-18 століття: Монреаль на перетині торговельних шляхів
У першій половині 16 століття французький мореплавець Жак Картьє примітив на берегах річки Святого Лаврентія привабливу місцину. Вона розташовувалася у комфортному і вигідному регіоні – для заснування тут поселення сприяли річкові шляхи, доступ до океану та помірний клімат. Незабаром на місці сучасного Монреаля колонізатори розвивають поселення. Першим значущим товаром, який приваблював французьких емігрантів, стало хутро. Вони налагодили тут виробництво і транспортування його до країн Європи. Користувалися колонізатори каналами річки Святого Лаврентія.
На початку 17 століття група експедиторів-колонізаторів на чолі із Самюелем де Шапленом активно розвивають торгове поселення, укладаючи угоди із місцевими жителями. Основні виробничі і торговельні центри зосереджувалися на місці, де зараз розташовані музейні комплекси історії та археології міста. На той момент торгові відносини ухвалювали здебільшого в приватних договорах із виробниками і підприємцями. Невдовзі головним місцем обміну, купівлі й продажу товарів стає центральна площа поселення Віль-Марі. Ї згодом і перейменують на Ринкову.
Найбільш поширеним товаром залишалося хутро. Його основними постачальниками були індіанці із Оттави. Традицією стали щотижневі базари хутра. Окрім цього товару, який здебільшого спрямовували на продаж до інших регіонів та до Європи, місцеві мешканці обмінювалися продовольствами, завезеними з-за океану, або ж із прибережжя річки Святого Лаврентія. Монреальці активно торгували також і зброєю, зокрема мисливськими рушницями, виробами із металу та вовною. До слова, саме умілі майстри, котрі збували цей товар, стали справжнім вищим класом міста. Вони заробляли великі гроші, мали змогу будувати помешкання у середмісті та давати дітям добру освіту.
Глобальні зміни в торгівлі міста: залізниця, порти, промисловість
Торгівля хутром в економіці міста із часом відійшла на другий план. Сталося це після появи нових поселень на американському континенті. На початку 19 століття Монреаль з’явився на офіційних політичних мапах Канади, США і країн Європи. У ньому вбачали серйозний центр пароплавства, а із спорудженням залізничного мосту Вікторія – важливий залізничний вузол. В Монреалі також відкрили канал Лашин, що полегшив шляхи проходу річкових суден.
Через Монреаль ішли масштабні потоки харчової промисловості, лісозаготівельних матеріалів та зернових культур. На початку 20 століття через впровадження у США сухого закону, Монреаль став одним із центрів алкогольного бізнесу на континенті. Великим ударом для економіки міста став обвал ринку 1929 року. Монреаль, як і інші великі міста Північної Америки, потерпав від безробіття.
Ще одним потрясінням для економіки Монреаля стало відкриття Морського шляху Святого Лаврентія. Ця судноплавна дорога давала змогу кораблям скорочувати шлях від Атлантики до Великих озер, однак Монреаль вона оминала. Торговельне домінування міста в Канаді припинилося. Втім, такі зміни заставили муніципалітет та місцевих виробників переглянути свої підходи до бізнесу. Місто почало вкладати у розвиток туризму, банківської справи, інформаційних технологій.
