Одне з монреальських поштових відділень відкрилося в 1816 році. Воно розташовувалося на маленькій вулиці Сен-Жозеф, нині це вулиця Сен-Сюльпіс, поруч із поворотом на вулицю Сен-Поль. Що цікаво в тому поштовому відділенні не було поштових скриньок, шафок, шухляд. Уся кореспонденція, яка надходила безладно скидалася на стіл. Відтак, якщо приходив клієнт, щоб отримати свого листа чи газету, начальник цього відділення заходив до кімнати й брався до роботи.
Оскільки не було алфавітного порядку розкладання листів, а вони просто лежали насипною купою, то віднайти необхідний було не просто. Керівник просто починав ритись у купі паперів на столі. До того ж у Верхній Канаді існував лише один поштовий сервіс на тиждень. Найбільше кореспонденції надходило з Монреаля до Квебеку й навпаки. Поштарі в ті часи пропонували свої послуги тричі на тиждень. Більш детально на montreal1.one.
Перший указ
Джерела канадської поштової служби явно сягають часів Нової Франції. За часів французького правління доставлення пошти завжди створювало серйозні проблеми через довгу канадську зиму, річку Святого Лаврентія, яка замерзала протягом кількох місяців, а також через конфлікти з Англією, яка часто контролювала морські шляхи та затоку річки.
Обмін кореспонденцією між Францією та її колонією Канадою почався з XVII століття. Мова, як про офіційну, так і про приватну пошту. Пошта зазвичай прибувала з європейської Франції до Квебека човнами, мандруючи через океан. Завадою цьому поштовому сполученню була довга, шестимісячна зима. Вірніша той період часу, який спричиняв замерзання річки Святого Лаврентія. Доводилось чекати льодоходу, тобто перші човни прибували навесні.
До 1713 року, щоб уникати льоду на річці, пошту іноді доставляли до іншої французької колонії Акадії, там її вантажили на човни, які прямували до метрополії. Зрозуміло, що коли в Канаду прибували човни з Франції це ставало неабиякою подією. І справа не лише в поштових повідомленнях. З Франції привозили новини, та деякі необхідні вантажі.
Відтак колоністи самі споряджали човни, якщо мали таку можливість, і зустрічали французькі кораблі, забираючи пошту та інші гостинці. Тому зовсім не дивно, що вже в 1732 році інтендант Нової Франції Жиль Окар видав указ, яким регулював правила розвантаження пошти. Серед іншого, згідно із цим указом капітани суден мали перевозити пошту до відповідного порту та до місця, спеціально відведеного для приймання листів. Потім кореспонденція мала доставлятися до Монреаля човнами.
Цей указ можна вважати першим розпорядженням, яке регулювало роботу майбутньої монреальської пошти. Однак біда була в тому, що в той час були обмежені засоби зв’язку, а тому мешканці, які проживали по всій колонії, навряд чи могли отримувати пошту вчасно, якщо взагалі її отримували.
Кур’єрська система
Наприкінці XVII століття для того, щоби перевозити урядові депеші почали використовувати систему кур’єрів. У 1693 році, хоча ще не існувало поштової служби для населення, вже з’явився перший такий кур’єр-листоноша. Ним став Педро да Сільва, португальський підданий, який жив у Квебеці. Йому було доручено доставлення листів між Монреалем і Квебеком.
Наступним кроком у створення пошти стало відкриття поштових відділень у Квебеці, Труа-Рів’єрі та Монреалі. Це завдання було доручено Ніколя Ланулльє. Саме він у січні 1721 року отримав виключне право на створення поштової служби, яка займалася доставленням кореспонденції між Монреалем та Квебеком. До того ж Ланулльє запропонував відкрити поштові відділення, створити кур’єрську службу та ретрансляційну лінію, якою б керували поштмейстери.
Відтак уже через два роки в 1723 році було встановлено регулярне сполучення з Францією, і листи, що важливо, безоплатно надсилалися з Квебека до Ла-Рошелі. Листи з Парижа перевозилися до порту посадки за плату в сім солів.
Певним проривом в організації поштової служби стало будівництво в 1737 році Королівської дороги, яка протягнулася вздовж річки Святого Лаврентія, між Квебеком та Монреалем. Цьому будівництву дуже посприяв, Жан-Есташ де Ланулльє, головний дорожній інспектор колонії. Річ у тім, що дорогу розпочали будувати ще 1706 році, але реалізація проєкту рухалась дуже повільно.
Будівництво ж дороги значно полегшило сполучення між двома великими канадськими містами, а головне, посприяло регулярному доставленню пошти. Саме вздовж Королівської дороги були розташовані поштові станції, якими могли скористатися мандрівники. Тут їм надавали житло, карети, коней та годували. При станціях було облаштоване поромне сполучення для переправлення через річку. Ну і, звичайно, ці станції допомагали переправляти листи, гроші тощо. За всім цим слідкував поштмейстер.
Британське правління
У 1760 році Нова Франція потрапила під управління британського військового режиму, де вона перебувала до 1763 року. Природно, що цивільна пошта не могла повноцінно працювати протягом цього періоду. На той час генеральним поштмейстером Британської Америки був Бенджамін Франклін. Саме за його керівництва було відкрите перше поштове відділення в Галіфаксі, що в Новій Шотландії. У 1763 році Франклін відкрив ще одне поштове відділення, цього разу у Квебеці та кілька філій у Монреалі.
Та в 1775 році революціонери розвалили поштову службу, а в 1783, після повернення миру, потреба реформування канадської поштової служби була кричущою. У цей час головним поштмейстером Британської Америки був найнятий посильний, на ім’я П’єр Дюран, який мав встановити зв’язок між Галіфаксом і Квебеком, не дивлячись на те, що їх розділяли тисячі кілометрів лісу.
У середині ХІХ століття Депутати канадських провінцій звернулися до королеви Вікторії з петицією про передачу керівництва поштовими справами від британського уряду на місця. Королева схвалила це прохання, її схвалення набуло чинності у квітні 1851 року. А після того, як у 1868 році утворилася Канадська Конфедерація, до якої увійшли провінції Онтаріо, Квебек, Нова Шотландія та Нью-Брансвік, одним із її перших департаментів стало поштове відомство.
Поштові відділення
Після цього почалося будівництво тієї пошти, яка стала прообразом нинішньої. Почали будувати офіси, які розташовували поблизу залізничних станцій для полегшення доставлення та відправлення пошти. Більшість із таких почали з’являтися, починаючи з 1870 року. Між 1881 і 1891 роками було побудовано сімдесят чотири поштові відділення. Вони були спроєктовані в стилі готичної, федеральної та вікторіанської архітектури.
Ці будівлі були, як правило, прямокутними, двоповерховими, готичного вигляду, з потужним центральним фронтоном або вежею, прикрашеною годинником. Загальний ефект таких будівель створював сильне враження солідності. На вершині поштових відділень майорів прапор «Домініону Канади». Канадське поштове відділення було символом федеральної влади на всій території, від моря до моря.
У той час поштові відділення швидко зростали, за 10 років їхня кількість подвоїлася. У невеликих містах поштові відділення розташовували в приміщеннях універсальних магазинів. Примітно, що через століття, таке облаштування стало ще більш поширеним явищем.
Джерела: