Інтерес до спадщини кампусу Saint-Laurent Cégep ґрунтується на його історичних, ландшафтних, архітектурних, мистецьких та соціальних цінностей. Кампус є свідченням діяльності громади отців Святого Хреста, яка разом з іншими релігійними громадами з Франції в ХІХ столітті взяла на себе відповідальність за освіту франко-канадського католицького суспільства. Інноваційне поєднання комерційної школи та класичного коледжу з перших днів зробило навчальний заклад впізнаваним, оригінальним та інноваційним ще століття тому. Більш докладно читайте на montreal1.one.
Соціальний навчальний заклад
Saint-Laurent Cégep має виняткову міську присутність завдяки своїм будівлям, що виходять на авеню Сент-Круа, які є монументальними пам’ятками архітектури. Клумби перед цими будинками додають свіжості, ландшафтного зиску. Перпендикулярна вісь, що веде до «Юніорату», відтіняє його спортивними майданчиками та цвинтарем. А внутрішній двір і переважно озеленені відкриті простори демонструють ландшафтне багатство кампусу.
Архітектура найстаріших павільйонів виняткової якості, як і архітектура Музею майстрів і ремісників Квебеку та павільйон Жан-П’єра Кастонґе, які були додані із часом.
Відтак Saint-Laurent Cégep — це динамічний навчальний і соціальний заклад для навчання та життя, інтегрований і водночас відокремлений від міста. Він бере участь у культурному житті Монреаля завдяки присутності Музею майстрів і ремісників Квебеку та концертного залу Еміля Лего.
Saint-Laurent Cégep знаходиться в Монреалі, він отримав свій новий статус у 1968 році, хоча його історія налічує понад 170 років, коли він був класичним коледжем отців Святого Хреста. Нині близько 3000 студентів відвідують заклад на денній формі навчання. Він пропонує вісімнадцять програм навчання в галузі мистецтва, науки, навколишнього середовища та технологій. Програми підвищення кваліфікації, зі свого боку, об’єднують ще близько 300 осіб.
Протягом багатьох років Cégep також відзначався на міжнародному рівні. Понад 20 років він активно працює в Латинській Америці, зокрема, з опцією інформування про обмін між Північчю та Півднем. Cégep також бере участь у великому навчальному проєкті з водовідведення та екології в Кіто, що в Еквадорі. Крім того, коледж уже давно присутній у Західній Африці, де він пропонує навчання у сфері водопостачання та санітарії.
Багатство Saint-Laurent Cégep визнається різноманітністю навчальних та позанавчальних заходів, які тут пропонуються. Крім того, він має винятковий кампус, утворений великими зеленими насадженнями, столітніми деревами та будівлями які є незаперечними архітектурними пам’ятками.
Сталий розвиток і навколишнє середовище є двома сферами, у які коледж хоче інвестувати ще більше в найближчі роки.
Історія створення коледжу
Це все, що стосується сучасної історії, але є дещо, що відбувалось із цим монреальським закладом освіти понад 170 років тому. Saint-Laurent Cégep удосконалювали весь час його існування. Нинішній стан цієї поважної установи є результатом безлічі добудівель, розробок і модифікацій, які надають їй великої історичної та архітектурної цінності.
А все розпочалося з конфлікту між священником парафії Сен-Лорана і групою мешканців щодо місця розташування нового пресвітерію. У зв’язку із цим конфліктом до міста прибув новий священник Жан-Батист Готьє, який отримав прізвисько «священник із Сен-Жермена». Окрім вирішення конфлікту, служитель церкви одразу зважив на поганий стан освіти для молоді в містечку. Відтак став лобіювати питання приїзду до Сен-Лорана спільноти вчителів, тобто групи монахів.
У зв’язку із цим «священник із Сен-Жермена» кілька разів спілкувався з отцем Моро, настоятелем Конгрегації Святого Хреста, щоби переконати його надати допомогу громаді в Сен-Лорані. У підсумку таки була отримана згода на прибуття до громади вчителів, які могли б заснувати новий навчальний заклад. Ба більше, Готьє придбав будинок, який і досі розташований за адресою вулиця Сент-Круа, 696, щоби поселити в ньому прибулих монахів, та навчати дітей, в очікуванні будівництва шкільної будівлі на ділянці навпроти.
У 1852 році отці Конгрегації Святого Хреста збудували першу споруду навпроти будинку, який вони займали після свого прибуття. Спочатку новий навчальний заклад назвали Промисловою академією, оскільки тут надавали професійну підготовку, а в 1861 році заклад отримав новий статут і став класичним двомовним освітнім закладом, навчальну програму якого склав отець Гастіно.
Saint-Laurent Cégep продовжували удосконалювати, а відповідно й добудовувати пов’язані з ним будівлі ще понад століття. Заклад став повністю самодостатнім і був таким протягом тривалого проміжку часу завдяки тим численним послугам, які тут надавали. Мова про пекарню, м’ясний цех, кузню, шевську, столярну, пральну та швейну майстерні.
У 1930 році коледж придбав колишню церкву Святого Ендрюса і Святого Павла від Canadian National. Після чого відбулась досить незвичайна подія — цю церкву розібрали камінь за каменем, цеглина за цеглиною в Монреалі, після чого звели в Сен-Лорані. Завершено це будівництво було в 1931 році, нову каплицю освятив монсеньйор Готьє, єпископ Монреаля.
Отці Святого Хреста залишають заклад
У 1964 році було створено Міністерство освіти та Вищу раду освіти. Разом із тим духовенство втрачало роль менеджера системи освіти, то попри це конфесійність шкільної системи все ще залишалася вельми ефективною. У 1966 році виникла ідея створити новий проміжний рівень освіти між середньою школою та університетом, а наступного року згідно з законом заснували загальні та професійні коледжі для досягнення цієї мети. Саме так у 1968 році коледж став називатися Saint-Laurent Cégep.
Ще одна знакова подія трапилась через рік, в 1967 році отці Конгрегації Святого Хреста повністю залишили коледж, це стало початком майже повної відмови від релігійної практики в Saint-Laurent Cégep.
Не дивлячись на свій поважний вік і довге просвітницьке життя Saint-Laurent Cégep все ще є гордістю Сен-Лорана. Заклад був нагороджений за якість викладання. Його досягнення включають створення музею природничих наук, театральної трупи Compagnons і відомої музичної школи. Нарешті, коледж пропонує технічну та професійну підготовку, до якої додаються мистецтво та музика, навчальні сфери, у яких заклад дуже добре себе зарекомендував.
Персона «Священника із Сен-Жермена»
Усі ці успіхи навряд чи могли бути досягнуті без втручання Жан-Батіста Готьє, «священника із Сен-Жермена». До того, як з’явитись у Сен-Лорані Готьє працював у Терребоні. У Сен-Лоран він потрапив у складні часи для місцевої громади, адже церква, за розпорядженням єпископа Лартіга була зачинена для богослужінь, і мала залишатись такою впродовж дев’яти місяців. Усе це через конфлікт між парафіянами й попереднім священником.
У підсумку новопризначений парафіяльний священник зарекомендував себе з найкращого боку відтак обіймав цю посаду з 1829 року до своєї смерті в 1863 році.
«Священник із Сен-Жермена» не лише посприяв створенню нового навчального закладу в містечку та заснуванню в 1847 році спільноти релігійних вчителів, мова про отців Святого Хреста, завдяки йому, зокрема, була побудована нова церква в Сен-Лорані. Зовсім не дивно, що нині одна з вулиць у центральному районі Монреаля має ім’я Сен-Жермен.
Джерела: