Як відомо з офіційних джерел, Монреаль є четвертим франкомовним містом світу за своїми розмірами, поступаючись лише трійці лідерів, серед яких Париж, Абіджан і Кіншаси. Попри чималі розміри міста, яке є найбільшим в провінції Квебек, вищих навчальних закладів всього чотири, що здається достатньо парадоксальним. На першій уявній віковій сходинці прописана назва Університету Макгілла, який свою діяльність розпочав, ще в 1821 році, та герой нашої розповіді відкрив двері для студентства дещо згодом. Примітно, що ВУЗи Монреаля розділилися на два табори, один з яких сповідує англомовне навчання, а інша сторона барикад віддає перевагу мові французькій. Саме цією мовою здебільшого проводиться навчання в університеті, який обіймає другу сходинку у гонитві вікових ВНЗ Монреаля. Детальніше на montreal1.one.
ХІХ століття
Через 57 років після відкриття вищезгаданого ВНЗ, свої двері для талановитої молоді Канади і не лише, розпахнув Монреальський Університет, щоправда, тоді це був Університет Лаваля. Цей навчальний заклад започаткував свій літопис в далекому 1663 році, як Квебекська Семінарія.
На відміну від сьогодення, до якого дійдемо згодом, налічувалося всього три факультети, серед яких теологічний, юридичний і медичний.
ХХ і ХХІ століття
Головна будівля Університету знаходилася з 1895 по 1942 роки в Латинському районі міста.
У період з 1920 по 1925 роки в навчальному закладі додалося ще сім факультетів, серед яких соціальні науки, ветеринарної медицини, літератури, філософії, природничі науки, стоматології та фармації. Першим з цієї когорти став саме факультет соціальних наук, що був створений Едуардом Монпеті, який згодом і став його керманичем.
Хоч і вищезгадане має яскраве забарвлення, та все ж саме на початку ХХ століття ВУЗ зіштовхнувся з фінансовими труднощами, через нестачу коштів у франко-канадського населення і віддалене фінансування з Квебеку. Ще складнішою стала ситуація в період з 1919 по 1921 роки, коли трапилися три пожежі в різних кампусах закладу і кошти йшли на відновлення інфраструктури.
3 червня 1943 року в районі Кот-де-Неж було відкрито новий кампус університету неподалік проспекту Десель.
Приємним моментом в літописі ВНЗ варто вважати 1943 рік, коли в одному з приміщень тривали роботи над створенням ядерної бомби, в рамках Манхеттенського проекту.
У 60-х роках Університет здобуває статус державного, після закінчення якого студенти мають право керувати школою.
Ще однією ложкою дьогтю в бочці меду є трагічні події 6 грудня 1989 року, коли в будівлю ВНЗ зайшов озброєний молодик та забрав життя 14 жінок, а згодом натиснув спускового гачка та випустив кулю в себе. Оговтавшись від трагедії, життя і навчання в стінах Університету продовжилося, і майже на зламі тисячоліть трапилася приємна подія в літописі навчального закладу.
У 2002 році стартувало будівництво небачених до того масштабів, навіть враховуючи відкриття семи факультетів в 60-х роках. Будівля була споруджена за для виконання численних досліджень в таких галузях, як фармакологія, інженерія, аерокосмічній галузі, галузі біотехнологій та дослідження онкології.
Головний корпус університету Роджера Годрі в цей період перебирається на гору Маунт-Руаяль в районі Кот-де-Неж.
Особливо ВНЗ пишається власним інкубатором, де проводяться дослідження та розробка продуктів в галузях біомедицини, полімерії, оптики і багатьох інших. Особливо тісно з дослідниками співпрацювали всесвітньо відомі корпорації “ESET” і “Photon”.
У сучасності на базі Монреальського Університету налічується 13 факультетів та 60 кафедр. Надає понад 650 програм бакалаврату і близько 70 докторських. Чисельність студентів в ХХІ столітті зазвичай сягає позначки 45 тисяч.