Канадський художник, пейзажист і портретист Едмон Дайонне залишив по собі велику творчу спадщину. За життя він був удостоєний багатьох нагород, а його полотна прикрашають музеї Канади. Детальніше на montreal1.one.
Кроки до покликання
Едмон Дайонне народився 25 червня 1895 року у французькій комуні Крест департаменту Дром. Цікава історія трапилася із прізвищем художника. Справжнє прізвище митця – Гійонне де Піва, але через помилку в записах у непростий час Французької революції воно «трансформувалося» у Дайонне.
Коли Едмону було 9 років, він разом із сім’єю іммігрував до Італії і пішов до школи в Турині. З 1868 по 1873 рік хлопчик здобув освіту в муніципальних школах, а потім повернувся з рідними до рідної Франції, все в той же Дром, де продовжив навчання в середній школі.
Друзі дуже радили емігрувати родин Едмона до Канади, і ось у травні 1875 року майбутній митець переїхав.
1882 року сім’я Дайонне оселилася в селі Лабель, Квебек у Лаврентійських горах. Батько Едмона, Улісс-Олександр Дайонне вирішив зайнятися фермерством і взяв у свої руки благоустрій села: він відновив роботу двох млинів, місцевої лісопильні. Заповзятливий чоловік вирішив зайнятися деревопереробною промисловістю, і навіть трохи досяг успіху в новій справі, але нечуваних грошей не заробив.
А юний Едмон тим часом поїхав навчатись у Монреаль. Там він із 1875 по 1881 рік вивчав малюнок у Національному інституті образотворчих мистецтв під чуйним керівництвом отця Жозефа Шабера.
У 1882 році молодий художник виїхав до Італії, де опановував та вивчав живопис в Академії Альбертіна в Турині. Едмон вирішив об’їхати всю Італію, в 1883 відправився в Неаполь, потім – до Риму на віллу Медічі.
Повернувшись до Канади, він оселився у Монреалі. З 1890 Дайонне викладав у школі, заснованій його вчителем батьком Жозефом Шабером. У 1891 році його призначили професором малювання, і того ж року він став членом Художньої асоціації Монреаля.
1892 року художник розписав музей Ла-Саль у Монреалі. В 1893 Дайонне брав участь у багатьох виставках, і поступово до нього прийшло визнання в Канаді.
У тому ж 1893 році він став членом Королівської канадської академії мистецтв та її секретарем у 1910 році.
Художник був одним із засновників Монреальської школи витончених мистецтв разом з Альфредом Лаліберте та Марком-Орелем де Фуа Сюзор-Коте.
З 1922 по 1925 рік він викладав у Школі образотворчих мистецтв, потім став професором малювання Політехнічної школи Монреаля, працював у школі архітектури Університету Макгілла, а також у Conseil des Arts et Métiers.
Він навчив тисячі студентів, серед яких багато гучних імен – квебекський художник Нарцис Пуар’є, французько-канадський пейзажист Кларенс Ганьйон, Олександр Янг Джексон, Джек Буш та багато інші. Дайонне терпіти не міг посередності і не серозного підходу. Він часто казав своїм учням: «Зітри і зроби це знову!».
Малювання пейзажів хоч і приносило Едмону задоволення, а його картини завжди були живі, об’ємні та багатогранні, але він також прославився серед канадської буржуазії як портретист – це заняття було набагато прибутковішим.
Спадщина художника
Про особисте життя Дайонне відомо небагато. Він ніколи не був одружений і не мав своїх дітей, зате любив племінників. Він гаряче підтримував свою сестру – вдову Емму Лорін та її трьох дітей: Алісу Лорін, Габріель Лорін та Луї Гюстава Лорін.
До останніх днів Дайонне цікавився багатьма речами і ніколи не переставав читати. Навіть у віці дев’яноста років він виходив на вулицю щодня, а зупинити його могла лише монреальська снігова буря.
Едмон Дайонне помер 7 липня 1954 року у Монреалі у віці 95 років.
Після його смерті племінниця Габріель Лорін успадкувала, а потім у 1967 році пожертвувала всі архіви знаменитого дядька Оттавського університету. Картини Дайонне зберігаються у великих канадських музеях.