Кераміка ХІХ століття, як ручна, так і промислова, була насамперед утилітарною, задовольняючи потреби домогосподарств та бізнесу. Для цього виготовлялась певна кількість виробів у деяких музеях Монреаля, так само як і Квебека, нині представлено багато таких предметів. Ці звичайні керамічні вироби, кам’яний або глиняний посуд, напрочуд витончений і відображає прагнення до краси, навіть у найскромніших предметах.
У 1930–40-х роках відбулося відродження цього ремесла, підтримане викладанням кераміки в Школі домашніх мистецтв, Школі образотворчих мистецтв Монреаля та Школі корисних мистецтв у Босе. Захоплення керамікою продовжилося з перенесенням її викладання до Школи посуду, чи то пак Інституту прикладних мистецтв Монреаля, а згодом до CEGEPs та пов’язаних з ними шкіл кераміки в Монреалі та Квебеку.
Певна форма спілкування та приїзд керамістів-іммігрантів також збагатили це ремесло. Натхненна історією Квебеку, народними традиціями та релігією, студійна кераміка незабаром стала багатим свідченням мистецтва свого часу. Більш детально почитати про розвиток керамічного ремесла та простежити його еволюцію можна на montreal1.one.
Розвиток гончарства й кераміки у Квебеці
Кераміка була у Квебеці досить розповсюдженим видом ремесла. Про це свідчать неабиякі історичні артефакти, які свого часу були створені найкращими майстрами Квебеку, а також колекції старої, навіть дуже старої кераміки, які виставлялися та демонструвалися в різних музеях та інших приватних колекціях канадської провінції. До прикладу в Інтерпретаційному центрі Кот-де-Бопре. Серед 150 експонатів, що тут експонувалися, були вибрані експонати, позичені приватними колекціонерами та музеями Квебеку, зокрема Музеєм цивілізації та Музеєм Сагенея.
Це була амбітна виставка, оскільки охоплювала 200 років історії Квебеку від перших ремісників до індустріалізації. Жак Блез, який є президентом Société historique de la Côté de Beaupré, скористався можливістю, щоб написати цілий огляд цього мистецького зібрання в книзі під назвою La poterie and ceramics in Quebec. Твір, який, за його словами, віддає належне ремісникам та їхній професії за ті чудові вироби, які вони залишили нащадкам із часом.
Йдеться в книзі й про спадкові родини керамістів. Наприклад, родовід великих гончарів Дролє з Бе-Сен-Поля, які займалися своєю професією майже 40 років, до 1890 року. При цьому, як розповідає Жак Блез, протягом усіх цих років вони успішно заробляли на життя своєї великої родини цим ремеслом.
З боку Квебеку неможливо пропустити родину Діон, яка дала керамістів для трьох поколінь. У своєму есе пан Блез згадує, що Жан-Батист Діон почав випалювати кераміку в 1854 році в місці злиття річки Літл-Лоретт і річки Сен-Шарль. Згодом ремесло підхопив його брат Антуан. Діяльність цього сімейного підприємства закінчилася лише в 1918 році, коли фабрика опинилася в руках іноземців. Або у провінції Квебек керамічна майстерня Кап-Руж працювала з 1860 до 1892 року зі злетами та падіннями. На піку активності на заводі працювало близько двадцяти людей.
Союз селянських керамістів
Організація Céramique de Beauce стане одним із надважливих учасників цієї галузі у XX столітті. Після відкриття глини, придатної для кераміки, у секторі річки Calway, 33 гончарі звернулися в 1940 році з проханням приєднатися до Союзу селянських Céramique de Beauce. Зауважимо, що більш як три десятиліття потому Céramique de Beauce виробляла більше мільйона одиниць керамовиробів на рік. Що правда, пізніше, 11 травня 1989 року, без попередження, компанія оголосила про банкрутство.
У своєму огляді кераміки у Квебеку Жак Блез розповідає історію гончарів із таких сіл, як Сен-Дені, Сен-Жан та Ібервіль, а також Сагенея. Він також згадує, що напередодні капітуляції Монреалю перед британськими військами в 1760 році в регіонах Труа-Рів’єр, Монреаль, Квебек, Шарлевуа та Бос, працювало більше десятка гончарних майстерень.
Гончарство в Монреалі
Нині в Монреалі працює дуже багато керамічних, гончарних майстерень, які активно просувають у маси ідею зайнятись саме цим ремеслом у вільний час, проводячи майстер-класи. Однією з таких є відкрита в липні 2018 року гончарна майстерня Les Faiseurs. Розташована вона в центрі Маленької Італії в Монреалі. Окрім безпосередньо майстерні тут працює кафе й бутик кераміки. Не дивлячись на те, що майстерня є досить молодою, з моменту відкриття тут встигли познайомити з керамікою понад 15 000 людей. В Les Faiseurs стверджують, що популярність цього мистецтва, аж ніяк не ремесла, продовжує зростати.
У майстерні вважають, що мають неабияку честь, зробити свій внесок у розвиток кераміки у Квебеку, зокрема в Монреалі, і щодня діляться своєю пристрастю з якнайбільшою кількістю людей. Це сталося влітку 2018 року коли з’явилась можливість відкрити кафе, бутик і майстерню на boulevard Saint-Laurent на північ від вулиці Beaubien. Ідея була сміливою, але особливого шарму їй надавало те, що авторка хотіла задовольнити потребу в демократизації гончарства, як дозвілля. З моменту початку роботи майстерня не лише продовжує діяти, але й розширюється.
Залежно від рівня вихованців у Les Faiseurs пропонується кілька курсів. Якщо ви вперше будете мати справу з глиною, то у вас не буде іншого вибору, окрім, як почати зі вступного курсу, який дозволить випробувати себе в іпостасі гончара чи майстра-кераміста. Для цього тут вам, як вихованцю, запропонують воркшоп тривалістю 2,5 години. Разом із вами буде займатись ще 7 осіб, бо максимум 8 охочих за одне заняття. Під час воркшопу, ясна річ, вихованці отримують змогу попрацювати під пильним наглядом майстрині та при необхідності отримати від неї індивідуальні поради.
У наслідок чого, ви залишите майстерню через кілька тижнів зі своїм унікальним і, безсумнівно, оригінальним витвором із глини. А якщо захочете продовжувати прогресувати на цьому терені, знайте, що інші курси пропонуються протягом цілого дня або кількох тижнів і навіть, є один для дуету, це коли приходять батьки та їхня, а за бажанням сусідська дитина.
Доступність, якість, задоволення
Як можна зрозуміти, Les Faiseurs — це команда людей, захоплених керамікою. Хоча, звичайно, щоб виживати в цьому світі слід заробляти, а відтак Les Faiseurs — це малий бізнес, заснований жінкою та складається з переважно жіночої команди. У майстерні пройшли через пандемію, хоча це було не легко. Мало того, майстерні, навіть вдалося розширитися за цей період із відкриттям додатка до цього простору. Спочатку він був тимчасовим, але його зберегли, починаючи з 2021 року, щоб запропонувати ще більше курсів, семінарів і заходів для учасників.
Якщо вести мову про цінності, то цінності Les Faiseurs — це відкриття, доступність, якість і задоволення. Тут сподіваються передати глиняну пристрасть, змусивши своїх вихованців, не залежно від віку, статі, національності, пишатися тим, що ви створюєте щось своїми руками. На заняттях в Les Faiseurs у пошані повільність і важливість часу, адже треба все зробити якнайкраще, якісно та з вогником.
У Les Faiseurs говорять, що в кераміці й у роботі над нею цінують процес і досвід більше, ніж результат. Але при тому, майстрині знають свою справу добре, а тому, певні, що вироби вихованців обов’язково їм сподобаються.
Джерела: