Історія кондитерських виробів у Монреалі відзначається новаторським сімейним бізнесом, починаючи з ХІХ століття. Однією з найвідоміших установ була кондитерська Viau, яку заснували в 1867 році. Пізніше смаколики, якими пригощали в цьому закладі, стали настільки популярні, що власники організували виробництво цього печива та інших солодощів у промислових масштабах.
Крім того, мегаполіс був відомим своїми шоколатьє, зокрема, Chocolats Andrée, яке радувало містян та гостей, починаючи з 1940 року. Лише ці два приклади свідчать про багату солодку спадщину Монреаля, але їх було набагато більше. Саме про це можна докладніше почитати на сайті montreal1.one.
Історія ласощів
Ласощі супроводжують людство тисячоліттями. Ще в стародавніх цивілізаціях люди почали створювати перші солодощі. Ними були мед із фруктами, суміші горіхів і сиропів, які стали прототипом нинішніх цукерок і тістечок. Ну, а з розвитком цукрового виробництва в Європі та Азії, особливо в середньовіччі, кулінарія солодких виробів, взагалі, перетворилася на окреме мистецтво.
У багатьох містах виникали перші кондитерські майстерні та магазини, де можна було придбати цукерки, марципан, шоколад і пряники. Ці заклади ставали не просто місцями торгівлі, а просторами солодких ароматів і смаку — невіддільною частиною міського життя.
Природно, що у XVIII–XIX століттях, під час промислової революції, такі кондитерські розширювали свою діяльність, почали з’являтися перші солодкі кафе, де суспільство збиралося не лише за певним солодким продуктом, а й за культурою та спілкуванням.
У Європі, а саме в таких містах, як Париж, Лондон, Відень, кондитерські стали символом гастрономічної культури. Ці заклади мали вітрини, заповнені макаронами, еклерами, шоколадними цукерками. Тут завжди гуляв аромат свіжого тіста і глазурі, який спокушав кожного перехожого. Саме в таких закладах, які з’являлися по всьому світу, народжувалися нові рецепти, традиції споживання солодощів і звички людей ділитися радісними митями за чашкою какао або чаю.
Відповідно, коли європейські поселенці прибули до Північної Америки, разом із собою вони привезли і свої гастрономічні традиції. Перші ковбасні й кондитерські майстерні виникали при форпостах і містечках Нової Франції, пізніше — у великих центрах, таких як Нью-Йорк, Бостон чи Монреаль.
Зазвичай це були маленькі крамниці, де місцеві ремісники пекли печиво, пряники чи готували шоколад за старовинними рецептами. Ба більше, з розвитком міст і транспортних можливостей такі майстерні із часом переростають у фабрики й бренди, що постачали свою продукцію на радість мешканцям.
Канада, особливо її східна частина, традиційно була тісно пов’язана з французькими гастрономічними впливами. Монреаль, як великий торгівельний і культурний центр, став місцем народження своїх власних кондитерських традицій. Відомі канадські бренди, шоколадні вироби чи печиво, мають свої корені саме тут — у мегаполісі. Загалом відомо, що монреальські кондитерські вироби відображають поєднання ремісничих традицій та промислового розвитку, що підтримується захопленими цією справою родинами.
Монреаль і його солодкий слід в історії
У Монреалі перші солодкі кафе з’явилися вже в XIX столітті разом із бурхливим розвитком міського життя. Вони, зазвичай, були невеликими магазинами, де можна було придбати цукерки, пряники, мармелад або шоколад, часто власного приготування. У ті часи кондитерські слугували місцем зустрічі та спілкування городян, пропонуючи їм свої локальні рецептури і традиції.
Однак, навіть серед усіх цих солодких історій, особливе місце належить історії фабрики Viau, яка стала справжньою легендою монреальської та канадської харчової промисловості.
У 1867 році, якраз у рік створення Канадської конфедерації, бізнесмен Шарль-Теодор Віо відкрив у Монреалі невеличку пекарню біля Sainte‑Marie Street, нині частини вулиці Notre‑Dame. Спочатку це був звичайнісінький бізнес із випікання хліба, печива та солодощів, але дуже швидко місцеві жителі оцінили якість виробів, і попит на них значно виріс. Уже в 1873 році підприємство перетворюється на Viau & Frère, що спеціалізується на виготовленні бісквітів і печива.
Популярність продуктів зростала — і компанія розширювалася. У 1890‑х роках завод уже припиняє випікання хліба та повністю зосереджується на продукції солодкого сегменту, мова про печиво, цукерки, шоколад. Це було рішення, що мало величезний вплив на подальшу історію бренду.
Фабрика, що стала символом часу
На початку XX століття попит на продукцію Viau стрімко зростає, і компанія переносить виробництво до більш просторого приміщення на Ontario Street у передмісті Мезонев — районі, що із часом, навіть отримав назву Viauville, на честь засновника та його фабрики.
Фабрика стала одним із найбільших підприємств зі виробництва солодощів у Канаді. Завод був оснащений сучасними механізованими лініями, які значно підвищували продуктивність та якість продукції. Тут виготовляли знамениті Village biscuits — невелике сухе печиво прямокутної форми, що стало класикою та символом бренду з перших років діяльності.
А в 1927 році фабрика Viau створює ще один знаковий продукт, мова про знамениті Whippet. Це печиво з маршмелоу, покрите шоколадом. Цей виріб, що походить від англійського Empire biscuit, швидко здобуває популярність у всьому Квебеку.
Відтак навколо фабрики зростає соціальне й економічне життя — вона дає роботу сотням людей, стає однією з визначних частин місцевої індустрії, впливає на культуру споживання солодощів у регіоні.
У середині XX століття Viau вже була відомою не лише в Монреалі, а й за його межами. Продукція компанії продавалася в багатьох магазинах, і ця фабрика була важливою частиною харчової промисловості Канади.
Із часом компанія змінює власників: в 1969 році її купує корпорація Imasco, пізніше — Culinar, а у 2001 році — Dare Foods Limited. Але під керівництвом нових господарів фабрика поступово втрачає ту неповторну атмосферу, що була притаманна їй у роки сімейного управління.
А у 2004 році фабрика на Ontario Street офіційно закриває свої двері, виробництво продукції, включно з Whippet, переноситься до інших міст. Це стало справжнім ударом для працівників і мешканців району, де багато поколінь пов’язали своє життя із цим підприємством.
Спадок та пам’ять
Однак історія на цьому не закінчилась. Колишнє приміщення фабрики згодом отримало нове життя, пройшовши реконверсію: у 2007 році його перетворили на житловий комплекс із кондомініумами — зберігши архітектурні риси виробничого минулого. Це стало не лише прикладом збереження індустріальної спадщини, а й символом того, що пам’ять про кондитерську легенду Монреаля продовжує жити.
Історія кондитерських закладів — це не лише про солодке. Це про культуру, соціальні звички, розвиток міст і смаків, що формувалися століттями. І в цьому широкому контексті Viau cookie factory займає почесне місце: від маленької пекарні XIX століття до великої фабрики, що стала частиною історії Монреаля та канадської гастрономії. Її печиво Village та Whippet — це не лише солодощі, а пам’ять про часи, людей і смак, який увійшов у серця багатьох поколінь.
Джерела:
- https://ici.radio-canada.ca/ohdio/premiere/emissions/le-gout-des-autres/segments/entrevue/91689/chocolats-andree-avenue-du-parc-1940-chocolatier
- https://ici.radio-canada.ca/ohdio/premiere/emissions/le-15–18/segments/capsule/52184/viau-usine-biscuiterie-whippet
- https://spacing.ca/montreal/2007/11/01/montreals-industrial-history-cookie-version/
- https://ganong.com/