У дитинстві одна вчителька сказала Лейлі Фернандес, щоб вона припиняла займатися тенісом, що в неї ніколи нічого суттєвого не вийде, і що дівчинка мусить зосередитися на навчанні. Саме після цієї розмови, як розповіла пізніше сама тенісистка, вона твердо вирішила продовжувати заняття спортом, щоб довести, що все, про що вона мріяла збудеться і що вона обов’язково досягне успіху. Більш докладно про молоду перспективну канадську тенісистку, уродженку Монреаля, читайте на montreal1.one.
Дитинство Лейли
Лейла Енні Фернандес, яка має еквадорське та філіппінське походження, народилася в Монреалі у 2002 році. Вона наймолодша донька Ірен Ексевеа та Хорхе Фернандеса. Старша сестра Лейли, Джодесі, працює стоматологом в Огайо, а молодша Б’янка Джолі, також грає в теніс. Мати Лейли має філіппінське походження, а батько виїхав з Еквадору до Канади, бувши ще дитиною, і став громадянином Канади у віці 14 років. Згодом він повернувся до Еквадору, щоби професійно грати у футбол.
Народившись у багатонаціональній родині дівчина вільно володіє англійською, французькою та іспанською мовами. Вона почала грати в теніс у віці 5 років, а в 10 років — брати участь у змаганнях. Окрім тенісу Лейла займалася волейболом, футболом та легкою атлетикою. На дівчину свого часу дуже вплинула розмова з власною вчителькою, саме вона дозволила їй сконцентруватися на тенісі й досягти успіху в цьому виді спорту.
Але спочатку дівчинка разом із сестрою проводила купу часу з батьком-футболістом, який сам тренував своїх доньок. У тому віці Лейла мріяла стати чемпіонкою з футболу. Але люблячий батько розумів, що цей вид спорту для неї надто небезпечний, а шкіряна повітряна куля, завелика. Трохи випадково, завдяки продавцю в одному з магазинів спортивного екіпірування, Лейла Енні стала тенісисткою.
Як обирали теніс
Одного разу її батько поїхав до магазину, щоб купити футбольне екіпірування для своєї доньки. Так сталося, що вона виграла в нього парі, і батькові довелося розщедритися, адже його дитина дуже хотіла грати у футбол. Спілкуючись із продавцем чоловік запитав, чи не порадить той якийсь вид спорту, окрім футболу, до якого можна було б залучити доньку. З умовою, що там, бодай, будуть менші м’ячі.
Продавець не довго думаючи пропонує теніс. А в підтвердження своїх слів показує якісну дитячу тенісну ракетку. Вибір було зроблено, відтак із цього моменту з 5 до 10 років дівчинка займатиметься обома видами спорту. Пізніше, подорослішавши, якщо можна назвати 10-річний вік дорослішанням, Лейла робить остаточний вибір на користь тенісу. Неабияку роль у цьому виборі зіграла мама тенісистки, яка завжди любила цей вид спорту.
Потім її шлях до тенісних Олімпів дещо ускладнився, він привів дівчину до Tennis Canada, національного керівного органу, що опікується тенісом у цій країні. Стосунки з організацією, якось не задалися. Уся річ у тім, що у віці семи років Лейлу Фернандес виключили з програми розвитку Tennis Québec.
За словами її батька Хорхе, який на той час став її тренером, у місцевому тенісному клубі Лейлу вважали занадто маленькою, для того, щоби бачити в ній чемпіонку й щоб вона колись досягла успіху. Але батько не здавався, чоловік не міг стояти осторонь, коли його дівчинка тренується з кимось іншим.
Перейшовши з футболу в теніс, Хорхе читав тенісні книжки, дивився відео і використовував свій досвід футболіста, щоб допомогти Лейлі розвинути швидкість і спритність. Це було потрібно для того, щоб компенсувати її низький зріст, а це 1,67 м. Хорхе також став її опікуном, коли мати Лейли, Ірен, отримала добре оплачувану роботу в Каліфорнії, їй довелось переїхати, і це розлучило сім’ю на кілька років.
Переїзд до Флориди
Коли Лейлі Фернандес виповнилось 12 років, родина возз’єдналася, переїхавши до Флориди. Лейла Фернандес могла тренуватися і грати в теніс у Бойнтон-Біч круглий рік. Бувши підлітком, вона ненадовго поверталася до Монреаля, щоб навчатися в Національному тренувальному центрі Tennis Canada.
Потім була невеличка епопея з розв’язанням питання, за яку країну дівчина гратиме. Сім’я деякий час, навіть розглядала варіант переїзду до Еквадору, але врешті відмовилася. Канада є країною народження Лейли, і саме у Квебеці Хорхе та Ірен створили свою сім’ю, тому Лейла Фернандес вирішила представляти Канаду. «Я пишаюся тим, що я канадка і представляю Канаду», — говорить вона.
Лейла Фернандес була визнана професійною гравчинею із 2019 року, вона виграла свій перший великий турнір у Порту-Алегрі у 2018 році, дійшовши до півфіналу Відкритого чемпіонату Франції серед юніорок.
У 2019 році, у віці, лише 16 років, Лейла була відібрана до збірної Канади для участі в Кубку Федерації. Вона дійшла до півфіналу двох юніорських турнірів, потім вийшла у фінали турнірів у Траралгоні та Відкритого чемпіонату Австралії й, нарешті, виграла Відкритий чемпіонат Франції, де була 7-ю ракеткою світу й першим номером посіву. Того ж року вона також виграла турнір ITF у Гатіно.
У 2020 році дівчина дійшла до свого першого фіналу WTA Tour. Того ж та наступного року вона неодноразово виходила у фінали та півфінали таких турнірів, як Відкритий чемпіонат США, де вибила з боротьби кількох найкращих тенісисток світу. Але ж, на хвилиночку, в той момент, коли Лейла Фернандес увійшла до старшої ланки тенісисток, вона займала 371-ше місце у світовому рейтингу.
У грудні 2021 року Тенісний клуб Канади назвав Лейлу гравцем року — цю нагороду вона отримувала вже другий рік поспіль. Гордість Квебеку, молода спортсменка, яка зараз живе в Лавалі, була однією з перших квебекських гравчинь, які разом із Феліксом Оже-Аліассімом дійшли до півфіналу Відкритого чемпіонату США. При цьому вона тренується у Флориді зі своїм батьком Хорхе Фернандесом, який був тренером Лейли, скільки вона себе пам’ятає, а також із її сестрою Б’янкою.
У червні 2022 року Лейла отримала перелом правої ноги 3-го ступеня, що не дозволило їй узяти участь у Вімблдонському турнірі. Повернувшись до Нью-Йорка й до тенісу у вересні, вона зіткнулася із сербською тенісисткою Олександрою Круніч у запеклому поєдинку, який закінчився перемогою сербки. Однак Лейла сказала, що була щаслива повернутися на корт.
Кумири й мрії
Де Лейла Енні Фернандес бачить себе через п’ять років? У дівчини є своя кумирка, це Жюстін Енен. Бельгійка — та жінка, спортсменка, слідами, якої хотіла б піти й Лейла Фернандес. Дівчина говорить, що Жюстін це її зразок для наслідування, її рольова модель, тому що коли Лейла дивиться, як бельгійка грає, вона приходить у захоплення. Адже, за словами Лейли, Жюстін дуже розумна, талановита і швидка. Серед чоловіків її кумирами є Роджер Федерер, Рафаель Надаль та Новак Джокович.
Якщо говорити про інші інтереси Лейли Фернандес, то її один з улюблених фільмів «Щасливе число Слевіна» режисера Пола МакГігана. Щодо книг, то дівчина говорить, що мало читає, але улюблену книжку має, це «Венера й Серена — мої сім років у ролі тренера сестер Вільямс», яку написав Дейв Райнберг.
А ще дівчина дуже захоплюється своєю мамою. Лейла говорить, що вона дуже сильна й мужня, адже не кожна жінка піде на такі жертви, на які пішла її мама, щоби підтримати двох своїх доньок і дати їм можливість грати в теніс. Лейла Фернандес сподівається, що одного разу зможе надихнути інших молодих людей і дати їм зрозуміти, що все, можливо, хоча іноді й, бува, важко.
Джерела: